КАТЕХИ́Т, а, ч., рел.-церк.
Особа, що навчає основ християнського віровчення, катехизує.
Їмость саме задля Галі запросила катехита на храм (Л. Мартович);
Увесь цей історичний матеріал подавав нам катехит не у формі викладів, а принагідно як спомини із давніх часів (Б. Лепкий);
Коли о. катехит Торонський ввійшов до класу, там стояв такий гамір, що ніхто не помітив його появи (П. Колесник).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
Катехи́т:— викладач релігійних дисциплін [26;39;41]— вчитель релігії, так званий законовчитель, звичайно — піп [47;IV]— піп, учитель релігії в австрійс... смотреть
-а, ч., заст. Учитель закону Божого (законовчитель), перев. священик.
-а, ч. , заст. Учитель закону Божого (законовчитель), перев. священик.
Особа, що навчає основ християнського віровчення, катехизує
катехи́т іменник чоловічого роду, істота рідко
Віровчитель