КАРТОПЛЯ́НИК, а, ч.
1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.).
Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Ю. Яновський);
– Звари щось. – Картопляник зварю й прибіжу... (Микита Чернявський).
2. Те саме, що деру́н².
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Я. Гримайло);
– Валерій не може спокійно згадувати ні ваших картопляників, ні вареників (О. Іваненко);
На обід бабуся подала борщ з карасиками і картопляники під морквяним соусом, чай з грінками (Олекса Ізарський).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
КОТЛЕ́ТА (харчовий виріб довгастої або круглої форми перев. з перемеленого чи посіченого м'яса або риби), СІЧЕ́НИК, КАРТОПЛЯ́НИК (такий виріб з вареної... смотреть
-а, ч. 1) Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.). 2) Те саме, що дерун II.
імен. чол. родукартофельник
-а, ч. 1》 Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач. ).2》 Те саме, що дерун II.
Карто́пля́ник, -ка і -ку; -ники, -ків
картопля́ник іменник чоловічого роду
картофельная котлета, картофельник
картопляник, -а