ЖАБУРНИ́ЦЯ, і, ж.
Різновид двостулкових молюсків.
У стоячих водоймах з мулистим дном поширена жабурниця звичайна (довжина до 20 см) (з наук. літ.);
Рухається жабурниця дуже повільно (1–1,5 м за годину). Восени заривається у ґрунт дна, де й проводить зиму в стані заціпеніння (із журн.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»