ЕФЕ́КТОР, а, ч., фізл.
Спеціалізований орган або тканина, що реагує на імпульси, які надходять до неї з вищих відділів центральної нервової системи, та виконує свої функції під дією цих імпульсів.
За період еволюції людини сформувалися рецептори й ефектори, за допомогою яких організм підтримує оптимальний рівень параметрів фізіологічних систем (з наук. літ.);
Ефектор також сприймає імпульси із зовнішнього середовища (з навч. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»