ЕКСИТО́Н, а, ч., фіз.
Квазічастинка, що відповідає збудженому стану системи електронів у напівпровідниках і діелектриках.
Теорія магнітних екситонів передбачає і пояснює експериментальні результати взаємодії антиферомагнетиків зі світлом у сильних магнітних полях (з наук. літ.);
Екситон був відкритий експериментально у 1951 р. (із журн.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-у, ч., фіз. Збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов'язаний з утворенням пари електрон – дірка.
ексито́н (від лат. excito – збуджую) збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов’язаний з утворенням пари електрон – дірка.... смотреть
-у, ч. , фіз. Збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов'язаний з утворенням пари електрон – дірка.
екситон; ч. (лат., збуджую) збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов'язаний з утворенням пари електрон - дірка.
фіз.exciton
ексито́н іменник чоловічого роду
физ. экситон
exciton
імен. чол. роду