АНІМАТИ́ЗМ, у, ч., філос.
Віра в безособову одухотвореність природи або її окремих частин та явищ.
Анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, усієї природи – аніматизм (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
АНІМАТИЗМ (від лат. animatus - одухотворений) - термін, що позначає релігійні уявлення про "тілесну душу", безлику таємничу силу, надприродну магічну спроможність людини, що вкорінені у ставленні до природи як живої істоти. Введений Мареттом. На його думку, А. передував анімізму. А. відноситься до чуттєво-надчуттєвого типу уявлень про надприродне, коли природа сприймається як єдине ціле, а в багатоманітності її форм і повторюваності подій вбачається дія якогось доцільного механізму.... смотреть
-у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ.
анімати́зм (від лат. animatus – одушевлений) віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій.... смотреть
(лат., одушевлений) віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій.
-у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ.
анімати́зм іменник чоловічого роду