ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок.
1. Піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні.
Без підпалу і дрова не горять (прислів'я);
Інтендант .. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (В. Кучер);
Затривожилась біднота, почала палити взятий у маєтку мотлох, закопувала усе, що не могло горіти... (К. Гриб);
* У порівн. Уся та уличка на сонці червоніє, неначе горить (І. Нечуй-Левицький).
2. Давати або випромінювати світло; світитися.
Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять (І. Котляревський);
Далеко на Дніпрі горів сигнальний ліхтар (Ю. Яновський);
Він лежить на гарячій печі і дивиться, як горить лампада і мерехтять образи під королівськими рушниками (І. Багряний).
3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. унаслідок хвороби).
Голова горить .. і тіло болить (Марко Вовчок);
Другого ж дня вона занедужала. Стала горіти, все тіло болить (Б. Грінченко);
Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (А. Хижняк).
4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим.
Вадимові кров почала горіти на щоках і лобі (В. Винниченко).
5. чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, думкою, віддаватися чому-небудь.
Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (І. Волошин);
Нема глушини для того, хто мислить, хто має чим горіти, хто повсякчас носить у собі невщухаючий внутрішній світ! (О. Гончар);
Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (з мемуарної літ.);
// Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки.
Широке, розрум'янене обличчя Варивона горіло захватом і силою (М. Стельмах);
Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Ю. Збанацький).
6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими кольорами.
На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (М. Коцюбинський);
На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (І. Цюпа);
Червоний місяць аж горить (М. Вінграновський).
7. Пересихати на стеблі.
Дощу не було, жита горіли, худла худоба (В. Підмогильний);
Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Іван Ле);
Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (П. Панч).
8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити.
Сіно горить у стіжку.
9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися (про одяг, взуття).
– Позалатувала [ватянку] трохи .. Але чи надовго .. – Ну, просто горить усе на ньому! (А. Головко);
Взуття на хлопцях так і горить (П. Автомонов).
10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі, опинятися в скрутному становищі.
З другого ж спектаклю театр .. почав горіти (Ю. Смолич);
– Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (В. Собко);
// Бути під загрозою зриву через запізнення, наближення терміну виконання.
[Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Ю. Мокрієв);
Візьміть за правило: вихідні – з сім'єю! Ніяких наднормових проектів, що “горять” (з газ.);
// фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь.
Вони [злодії], звичайно, впіймалися знову .. – Ти партач. Удруге через тебе горю (І. Микитенко).
Гра́ти (виграва́ти, горі́ти, ся́яти і т. ін.) перели́вами див. гра́ти;
Пече́ (гори́ть) ко́ло се́рця (під се́рцем) див. пекти́;
Що́ки [аж] горя́ть (паша́ть) / зайняли́ся (спалахну́ли) див. щока́.
◇ (1) [Аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робота, діло і т. ін. – виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно.
Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар);
Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах);
Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик);
[Аж] горя́ть (займа́ються) / загорі́лися (зайняли́ся) ву́ха див. ву́хо;
Гори́ть се́рце (бі́ля се́рця) див. се́рце;
(2) Горі́ти вогне́м (огне́м, по́лум'ям):
а) дуже червоніти (перев. про обличчя).
Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний [здатний] (Г. Хоткевич);
Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум'ям горить її лице (О. Гончар);
б) мати високу температуру тіла, відчувати жар.
Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар);
Душа́ го́рить див. душа́;
Земля́ гори́ть під нога́ми чиїми, в кого під ким> див. земля́;
І ша́пка не гори́ть див. ша́пка;
Лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть) див. лице́;
(3) Не гори́ть кому і без дод. – хто-небудь не хоче або не має потреби, причин поспішати з чимсь.
– Через тиждень віддам [гроші], не раніше, – сказав Заруба. – Мені не горить, можна й пізніше, – знизав плечима Гнат (В. Кучер);
Борислав, маючи на оці своє, ввесь час липнув: – Коли ж ви рушаєте? Сього ж дня? – Не горить, – сміявся косацький отаман. – Нам аби завтра бути в Луговиках (І. Білик);
– Нам не горить. Встигнемо (Григорій Тютюнник);
(4) Не горі́ти і не кури́тися до чого – бути байдужим до чого-небудь.
Одне слово, до науки не горів і не курився (Ю. Шовкопляс);
О́чі горя́ть (пала́ють) див. о́ко¹;
Се́рце (душа́) пала́є (палахти́ть) див. се́рце;
(5) Хай (неха́й) [ясни́м вогне́м (по́лум'ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться) – уживається для вираження сильного незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу.
– Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах);
Днів через два посилають мене до неї ще з подарунком, з запаскою. ”Хай, – кажу, – вона загориться!” – та й одмігся (Ганна Барвінок);
– Чуєш, матросе, – тихо сказав Альоша, – хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (про очі, погляд — світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), БЛИСТІ́ТИ рідко, ГОРІ́ТИ підсил., ПАЛА́ТИ під... смотреть
(аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах). вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар). гори́ть (горі́ло) бі́ля се́рця у кого, безос. Хто-небудь дуже переймається чимсь з якогось приводу. У нього горіло біля серця, і він хотів іти мерщій додому. І швидко потюпав до своєї хати. — А все ж кортить знати, за що така честь Розумам? — Он пан дяк іде, може, той знає (М. Лазорський). земля́ гори́ть під нога́ми. 1. чиїми, в кого. Для кого-небудь становище стає критичним, безвихідним. Наші війська розгромили фашистів під Москвою і пруть їх далі. Вся земля горить під їх ногами (Григорій Тютюнник); — Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, .. хіба у вас горить земля під ногами? (Н. Рибак); Положення (становище) жахливе, земля горить під ногами (Б. Лепкий); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (З газети). гори́ть земля́ під ким. Треба, щоб під окупантами горіла земля (О. Гончар). 2. перев. зі словоспол. таки́й, що. Хто-небудь спритний, вправний, здатний перев. на погані вчинки. — У мене два дружки працюють на заводі. Такі хлопці — земля під ногами горить. Я їх підмогоричу. Вони підуть у ліс, зустрінуть правдошукача і дадуть йому такої духопелки, той про все на світі забуде (В. Сологуб). земля́ гори́ть і ша́пка не гори́ть на кому. Хто-небудь не має совісті, діє безсоромно. Хіба мало таких, що люблять умочити руку в гречану муку, що з-перед очей візьмуть — і шапка на такому не горітиме! (Є. Гуцало). лице́ (обли́ччя) гори́ть ((аж) паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко). не гори́ть кому і без додатка. У кого-небудь немає потреби, причин поспішати з чимсь. — Нам не горить. Встигнемо (Григорій Тютюнник); — Через тиждень віддам (гроші), не раніше,— сказав Заруба.— Мені не горить, можна й пізніше,— знизав плечима Гнат (В. Кучер). не горі́ти і не кури́тися до чого. Бути байдужим до чого-небудь. Одне слово, до науки не горів і не курився (Ю. Шовкопляс). о́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому. 1. Чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття. Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський). о́чі горя́ть огне́м. Біле лице її (Горпини) як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли (Панас Мирний). 2. чим і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.). Очі (Галі) горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний); Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий). хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах). як (на́че, ні́би і т. ін.) мо́кре ( рідше ме́рзле) гори́ть, перев. з дієсл. 1. Дуже повільно, мляво, не поспішаючи і т. ін. (робити що-небудь). “Катре! — кажу їй,— так ти діло робиш, голубко, як мокре горить!” (Марко Вовчок); І на полі .. жне — як мокре горить: вже й я, жінка, а понажинаю більше (А. Кримський); Працювали вони, як мокре горить, а вільний від роботи час витрачали на якісь комбінації (С. Тельнюк); В тому ж темпі, як мерзле горить,— взялися завдруге лагодити риштовання (О. Гончар). 2. Без бажання, неохоче, абияк, погано (робити щось). Вчилась (Настуся), як мокре горить; вчилась коли сама хотіла (І.Нечуй-Левицький); Заповзятий та ретельний колись, тепер він домашню роботу .. робить, як мокре горить (А. Іщук); На лісозаводі Станіслава Крапивницького нічна зміна працювала, як мерзле горить (С. Чорнобривець). як мо́кре горі́ло. Почав свою трудову біографію Карпов не блискуче. Працював, ... смотреть
-рю, -риш, недок. 1) Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. 2) Давати або випромінювати світло; світитися. 3) перен. Бути в жару, ... смотреть
Згоріти, бухтіти, ватріти, вигорати, вигоряти, відгоряти, вогневіти, вогніти, гоготати, гоготіти, гуготіти, диміти, догорати, догоряти, дотлівати, жарі... смотреть
1) (знищуватися вогнем) to burn (тж. перен.), to be on fireбудинок горить — the house is on fireне горить! розм. — no hurry!робота горить в його руках ... смотреть
Воліє згоріти, як має зогнити.Докір. Горить від припадку, а гниє з недбальства.Гори, гори, то на пироги.Пильнуй діло, тобі користь з того буде.Де горит... смотреть
-рю, -риш, недок. 1》 Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні.2》 Давати або випромінювати світло; світитися.3》 перен. Бути в жару,... смотреть
【未】1) 燃烧, 着火Солома горить 麦秸着了2) 发光, 点着Лампочка горить 灯着了3) 转 发红Обличчя горить 脸红4) 转 闪射光芒Очі горять 眼睛放光5) 转 燃起(某种愿望)Горіти бажанням вчитися 产生强烈的学习愿... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: горівши, горячи1. пiддiватися дiї вогню2. свiтитися3. (перен.) бути в жару, вiдчува... смотреть
згоряти, сил. палати, пломеніти, полум'яніти, (спалахуючи) палахкотіти, палахкотати, обр. бурхати; (- майно) іти з димом; (- світло) світитися, (ледве) жевріти, жаріти, (жаром) сяяти, зоріти, (- очі) блищати; (на сонці ) сохнути, висихати, пересихати; (повільно) тліти, пріти, гнити; (- щоки) паленіти, червоніти; (на іспиті) провалюватися; (- задум) не здійснюватися; Ф. вскакувати в халепу, зазнавати невдачі.... смотреть
горі́ти[гоур’ітие]-р'у, гориш, гориемо, гориете; нак. гори, -р'іт'
(дія вогню)(сильно з яскравим полум'ям) палати, палахкотіти, поет, пломеніти, (здалека) паленіти, (без полум'я) жевріти, ятритися, (з великою кількістю диму) диміти, (кінчаючись) дотлівати; (при хворобі, мати температуру) пашіти, паленіти.... смотреть
[hority]дієсл.świecić (палати)
дієсл (палати) to flame • який не горить (не має властивості загорятися) non-inflammable; uninflammable
{гоурі́тие} -ру́, гори́ш, гориемо́, гориете́; нак. гори́, -рі́т.
Горі́ти, горю́, -ри́ш, -ря́ть
горі́ти :◊ ко́ршма гори́ть → "коршма"
-рю, -риш palić się, płonąć; świecić
горі́ти дієслово недоконаного виду
Brinna
Brenne
Brænde
астр.; техн.; физ. гореть
гореть
burn
соромитися
нетерпеливитися