ГОРДОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. гордови́тий 1, 3.
В неї блискавкою майнула думка тікати, але природжена гордовитість і почування своєї шаноби вдержало її на місці (І. Нечуй-Левицький);
Ми заявляємо це не від гордовитості чи пихи, а тому, що упевнені в своїх силах і правоті (О. Довженко);
Обтрусивши сніг, одразу ж стала схожа на ту Марію, яку він недолюблював за гордовитість і холодну неприступність (М. Руденко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОР розм., ГОРДИ́НЯ заст., ПИХА́ заст. Коли Вірунька після прохідної вс... смотреть
імен. жін. роду, тільки одн.від слова: гордовитийвысокомерие сущ. ср. рода, только ед.ч.
-тості, ж. Властивість за знач. гордовитий 1), 3).
горделивость, гордость; надменность, высокомерие, высокомерность
-тості, ж. Властивість за знач. гордовитий 1), 3).
Haughtiness, pride; disdain
гордови́тість іменник жіночого роду
ГОРДОВИТИЙ д! ГОРДИЙ і ГОНОР.
Пыха
пыха
пыха