ГОЛКОВИЙ

ГОЛКОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до го́лка.

Голкове вушко;

// Признач. для виготовлення голок.

Уже в 1677 році за описом в одній міщанській слободі Москви було п'ять голкових майстерень (з наук.-попул. літ.);

// Який містить голки.

У голкових аплікаторах (еластичних пластинах і валиках із голками) містяться необхідні для організму метали: цинк, мідь, залізо, нікель, срібло (з мови реклами);

// При якому використовується голка або голки (у 2 знач.).

В інституті ввели в практику метод голкової біопсії печінки (з наук. літ.).

2. у знач. ім. голкові́, ви́х, мн., зоол. Родина риб, представники якої мають видовжене тіло у вигляді товстої голки або своєрідну форму, що нагадує шахову фігуру коня (голка-риба, морський коник і т. ін.).

У багатьох видів голкових самці виношують (та часто народжують) потомство (з наук.-попул. літ.).