ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е.
Схильний до глуму.
Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок);
І ще про Гоцу, для повноти картини .. Трохи розбалувана .. Розсіяна, зверхня, глумлива (Л. Дереш);
// Який виражає глум.
Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (І. Франко);
В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (М. Руденко);
Вона все ще не могла отямитися від незрозумілої для неї реакції вчительки, дивувалася глумливим поглядам деяких учнів (О. Бердник).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-неб... смотреть
-а, -е. Який має нахил до глуму. || Який виражає глум.
ад'єктивглумливый
-а, -е.Який має нахил до глуму.|| Який виражає глум.
Mocking, jeering, scoffing, gibing
глумли́вий прикметник
насмешливый; глумливый