ГЕТЬМАНІВ

ГЕ́ТЬМАНІВ, нова, нове, іст.

Прикм. до ге́тьман.

Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка. “Що там такого? Нам спiшно!” – спитав гетьман (Б. Лепкий);

До них прилаштувався піший сотник Заблудовський і собою завершував цей гоноровитий гетьманів кортеж (Іван Ле);

Мовби у відповідь на ті гетьманові думки Ромодановський розімкнув вуста. – Не можу, гетьмане, витягти з серця того шпичака, не можу (Ю. Мушкетик).