ГЕЛІКО́Н, а, ч.
Музичний духовий інструмент у вигляді широкої мідної (часто нікельованої) труби, укладеної колом.
Світить гасова лампочка. В кутку мідяним удавом виблискує гелікон (М. Куліш);
Я чув у собі звуки волинки, віолончелі, .. гелікона, гуслів, гудка (Є. Гуцало);
* Образно. О музи геліконів степових! О жриці вогнищ, вже давно погаслих! (Л. Костенко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, ч. 1) Музичний духовий інструмент найнижчого регістру для виконання партії баса; бас "B" або "C"; має вигляд широкої мідної труби, укладеної колом... смотреть
-а, ч. 1》 Музичний духовий інструмент найнижчого регістру для виконання партії баса; бас "B" або "C"; має вигляд широкої мідної труби, укладеної колом... смотреть
Гірський масив у Пд. Греції (Беотія), над Коринфською зат.; за грец. міфологією одне з місцеперебувань муз; тут щочотири роки відбувалися поетично-музи... смотреть
(гр. elicos - круглий) - мідний духовий басовий мундштучний музичний інструмент з родини бюгельгорнів. Має форму спіралі, що дозволяє носити його, одягаючи через ліве плече. Застосовується в духових оркестрах (Г. in B та in Es).... смотреть
[helikon]ч.hel ikon муз. інстр.
(від грецьк. helikon) гора в Греції, на якій згідно з грецькими міфами жили Музи і знаходилося джерело натхнення Гіппокрена; виникло від удару копита крилатого коня Пегаса... смотреть
гірський масив у Пд. Греції (Беотія), над Коринфською зат.; за грец. міфологією одне з місцеперебувань муз; тут щочотири роки відбувалися поетично-музичні агони.... смотреть
гелікон; ч. (гр., спіраль, гвинт) 1. Гора у Беотії - помешкання міфічних грецьких муз та Аполлона. 2. Мідний духовий інструмент.
імен. чол. родугеликон
геліко́н [від грец. έλιξ (έλικος) – спіраль, гвинт] мідний басовий духовий інструмент.
Геліко́н, -ну, -нові (гора, гр.)
геліко́н іменник чоловічого роду
lat. heliconгеликон
гелікон, -а
Геликон