ГАЙДАМА́ЧКА, и, ж., іст.
Жін. до гайдама́ка.
[Тарас:] Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю, стріляй (С. Васильченко);
[Пшепюрковський:] А й справдi подряпала, проклята гайдамачка... (І. Кочерга).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
імен. жін. роду, жив.
-и, іст. Жін. до гайдамака.
гайдама́чка іменник жіночого роду, істота іст.
-и, іст. Жін. до гайдамака.
гайдамачкаж.потаскушка