ГА́БІТУС, у, ч., спец.
Зовнішній вигляд людини, тварини, рослини, мінералу і т. ін.
Більш сприятливі умови зростання зумовлюють оптимальну реалізацію потенційних можливостей організму, що проявляється в збільшенні габітусу крони і площі листкового апарату (з наук. літ.);
Вторинний кварц з'являється серед роговикового у вигляді окремих монокристалів короткопризматичного габітусу (з наук. літ.);
// Зовнішній вигляд, за яким проводять діагностику організму людини або тварини.
Габітус визначається сукупністю зовнішніх ознак, що характеризують статуру, угодованість, положення тіла, темперамент і конституцію тварини (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́... смотреть
-у, ч. 1) Зовнішній вигляд людини, її конституція, статура. 2) Зовнішній вигляд тварини або рослинного організму, кристалу та ін.
[habitus]ч.habitus біол.
-у, ч. 1》 Зовнішній вигляд людини, її конституція, статура.2》 Зовнішній вигляд тварини або рослинного організму, кристалу та ін.
га́бітус (від лат. habitus – зовнішність) зовнішній вигляд тваринного або рослинного організму, кристала мінералу.
габітус; ч. (лат., зовнішність) зовнішній вигляд тваринного або рослинного організму, кристала, мінералу.
габитус - habit - Habitus - зовнішній вигляд, напр. кристала тощо.
General appearance
(лат.) Зовнішній вигляд дерев, кущів.
га́бітус іменник чоловічого роду
Зовнішність
габітус, -у
імен. чол. родугабитус