ВІТРЮГА́Н, у, ч.
Те саме, що вітрю́га.
Пізнього січневого вечора ніхто не хотів виходити на вулицю, на пронизливий вітрюган (О. Донченко);
Злі вітрюгани шарпають, рвуть цупке обмерзле гілля (І. Цюпа);
Як далеко від батьківщини заніс їх розбурханий холодний вітрюган! (В. Малик).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»