ВІДШКРІБА́ТИ, рідко ВІДСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДШКРЕБТИ́, рідко ВІДСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., кого, що.
Те саме, що відшкря́бувати.
Надя нагрітою ложкою помішувала й відшкрібала спідні хрумкі пластівці, дивилась на полум'я газової горілки (Є. Пашковський);
Прибираючи автобуси, доводиться щодня відшкрібати жувальні гумки, вимітати лушпиння від насіння та інше сміття (з газ.);
* Образно. Їй треба перебороти себе, зламати свій характер, відшкребти намул, який налип на неї (О. Донченко);
// Відчищати когось, щось від чого-небудь.
Черевики доводиться тричі на день відшкрібати від грязюки (з газ.);
Дістали [друзі] фанери для шиб замість скла, Гуртом одшкребли та одмили підлогу (Л. Первомайський);
* Образно. – Ось волю цар поверне людям, тоді й пани... – Ні, Федоре. Панів не вмиєш волею, не відшкребеш (Василь Шевчук).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
і рідко відскрібати, -аю, -аєш, недок., відшкребти і рідко відскребти, -бу, -беш, док., перех. Шкребучи, відокремлювати щось від чого-небудь.
і рідко відскрібати, -аю, -аєш, недок. , відшкребти і рідко відскребти, -бу, -беш, док. , перех. Шкребучи, відокремлювати щось від чого-небудь.
відшкріба́ти дієслово недоконаного виду рідко