ВІДМОРОЖЕНИЙ

ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до відморо́зити 1.

Він побілів як стіна, а губи стали неначе одморожені (І. Нечуй-Левицький);

Покійний наш пан, дідо графині, ходили з ним на Москву. З відмороженими ногами вернули – така зима була (Б. Лепкий);

Очі Коленкура жадібно стежили за офіцером з одмороженим носом (П. Кочура);

Зайшов Голецький, зігнутий, з нездоровим блиском в глибоко запалих, байдужих до всього очах, з відмороженими вухами (В. Чемерис);

// відморо́жено, безос. пред.

У деяких учасників рейду було частково відморожено незахищені частини тіла (із журн.).

2. у знач. прикм., жарг. Стос. до відморозка.

Свою відморожену команду Вова Дизель устиг вивчити надто добре. Від дурнуватого хлопчиська Стьопи користі нуль, зате троє злобних наркоманів .. – те, що треба (А. Кокотюха);

Навіть та відморожена молодь, що спочатку реготала, до середини фільму притихла (з газ.).

3. у знач. ім. відморо́жений, ного, ч., жарг. Те саме, що відморо́зок.

Усяких покидьків і відморожених вистачає завжди і в будь-якому суспільстві, а тому треба вміти дати їм відсіч (з газ.).