ВІДЗНА́КА, и, ж.
1. Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, людину і т. ін. від інших предметів, людей.
– Як рослина, що не має в собі нічого, як худобина, що має тільки пару, так і людина: вмерла – і ніякої одзнаки душі її нема (Дніпрова Чайка).
2. Позитивний учинок, діяльність, якими хто-небудь відзначається.
Її постійне прагнення до нових трудових відзнак розуміли не всі (із журн.).
3. Нагорода за заслуги в якій-небудь галузі.
Лікар Храпков удостоюється високої відзнаки від держави – одержує орден! (Іван Ле);
Адже їй присвятив Тарас Шевченко свій “Кобзар”! Не тільки для слави, для відзнаки її, а щоб вона, Марко Вовчок, так само, як він, любила Україну (О. Іваненко);
Шевченківська премія – це найвища мистецька відзнака в Україні (з газ.).
4. Знак, що вказує на звання.
Він переодягся, сховав відзнаки у столик, уніформу в шафу і засів до своєї улюбленої розваги: до математики (О. Маковей);
В жовтому світлі лойовика він устиг безпомилково розібрати відзнаки полковника (Іван Ле і О. Левада);
В Симона замість колишніх офіцерських відзнак лиш сива шапка з довгим червоним шликом... (Б. Антоненко-Давидович).
(1) З відзна́кою – з відмінними оцінками, з найкращими показниками у навчанні та поведінці.
Інститут закінчив [Валерій] з відзнакою. Прийшов на будівництво кмітливим інженером (Микита Чернявський);
Якби не поступив на біофак, він вернувся б у Чернігів і вступив би до педінституту. І теж отримав би диплом з відзнакою (Ю. Мушкетик);
Гуцкова захопила політика, література. У дев'ятнадцять років він з відзнакою закінчив Берлінський університет (з мемуарної літ.);
1952 року Василь Симоненко закінчив з відзнакою середню школу і того ж року став студентом першого курсу факультету журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (із журн.);
(2) На відзна́ку чого – на честь чого-небудь, для відзначення чогось.
Ще, видно, не прочахли стволи гармат, з яких салютували на відзнаку звільнення Львова, ще не розвіявся гіркувато-задушливий дим бойовища, а ми вже знову лаштуємося в дорогу (Є. Доломан);
До стіни пригвинчена мармурова дощечка: “Пам'ятник на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права. Споруджено в 1802 р. Архітектор А. І. Меленський” (В. Нестайко);
Вистава “Блакитна троянда” дана на відзнаку 25-ліття літературної діяльності Лесі Українки (з мемуарної літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ... смотреть
-и, ж. 1) Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб. 2) Позитивний вчинок, діяльність, якими хтось відзна... смотреть
1) (ознака) sign; distinction, discrimination2) (нагорода) decorationдиплом з відзнакою — honours diplomaвідзнаки — військ. insignia of honourна відзна... смотреть
імен. жін. роду1. ознака предмета, що вiдрiзняє даний предмет, особу вiд iнших предметiв, осiб2. позитивний вчинок, дiяльнiсть, якими хтось вiдзначаєт... смотреть
-и, ж. 1》 Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб.2》 Позитивний вчинок, діяльність, якими хтось відзна... смотреть
【阴】1) 特征; 标志, 记号2) 奖章; 勋章 ◇ На відзнаку (为) 纪念; (为) 庆祝; (为) 表彰Диплом з відзнакою 优等生毕业文凭
відзна́ка[в'ідзнака]-кие, д. і м. -ац'і
[widznaka]ж.odznaka
1) отличие 2) (об ордене) знак отличия на відзнаку (чого) — в ознаменование (чего)
Адзнакааздобазнак
ознака, прикмета, риса; (за що) нагорода, відзначення; (військова) знак.
Differanse, forskjell
Differens, skillnad
відзна́ка іменник жіночого роду
{відзна́ка} -кие, д. і м. -а́ці.
Forskel
-и ż odznaka, odznaczenie
адзнакааздобазнак
адзнака аздоба знак
განსხვავება, სხვაობა
decoration
відзнака "Іменна вогнепальна зброя"
відзнака Президента України — зірка "За мужність"
відзнака Президента України — хрест "За мужність"