АМІ́НЬ, присл.
1. бібл. Безперечно, безсумнівно, правильно, істинно.
А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// у знач. ім. Істина.
Скільки-бо Божих обітниць, то в Ньому так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. (з великої літери), бібл. Найменування Ісуса Христа.
І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива (Біблія. Пер. І. Огієнка).
3. у знач. пред. Кінець.
Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Т. Шевченко);
– Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (І. Франко);
– Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (О. Гончар).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г кн... смотреть
Перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апосто... смотреть
1) ствердж. част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2) у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе... смотреть
перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний.... смотреть
1》 ствердж. част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно.2》 у знач. ім. , невідм. , с. (звичайно як присудок). Кінец... смотреть
[amin']ч.amen реліг.
від старогебрейського слова, що означає «точно, вірно, істинно». Вживається як підтвердження сказаного. За масонським ритуалом, на «амінь» відповідають: «Нехай буде так!»... смотреть
1) част. церк. amen2) розм. (кінець) the end
часткаУживається як заключне слово в молитвах, проповiдяхаминь
амінь (гр.) 1. Заключне слово у молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2. Кінець, усе скінчено.
амі́нь 1 частка незмінювана словникова одиниця амі́нь 2 іменник середнього роду
Амі́нь, не відм.
див. кінець
неизм.; рел.; перен. аминь
lat. amineаминь
а́мінь → "амен"
ndm amen
Аминь