ВОЛЮНТАРИСТСЬКИЙ

ВОЛЮНТАРИ́СТСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до волюнтари́зм 1, 2.

Неоязичництво у своєму розвитку відбуло “парадигмальні періоди”: волюнтаристський, гедоністичний, космоцентричний та перфекціоністський (з наук. літ.);

Прибічники волюнтаристської теорії вбачають її сутність виключно у волі (з наук. літ.);

// Заснований на волюнтаризмі.

Суб'єктивний ідеалізм Й.-Г. Фіхте має волюнтаристський характер, оскільки філософ ототожнює розум і волю (з наук. літ.);

Деякі законодавчі акти містять у собі не реальний, а паперовий волюнтаристський віртуальний зміст (із журн.).

2. Характерний для волюнтариста (у 2 знач.).

У законі скасовано волюнтаристський розподіл коштів за поставлену електроенергію і впроваджено рівні умови ведення підприємницької діяльності (із журн.);

Завдання уряду – захистити економіку від політичних ризиків, волюнтаристських рішень, здатних розбалансувати бюджет (з газ.).