А́ЛІБІ, невідм., с., юр.
1. Обставина, доказ, які свідчать, що обвинувачуваний (підозрюваний) у момент злочину перебував у іншому місці.
Алібі, алібі, в мене алібі, я так само дещо тямлю в детективних романах, я спав тої ночі, моя жінка була поруч (Ю. Андрухович);
Відсутність алібі.
2. Перебування обвинувачуваного (підозрюваного) у момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних (з газ.);
Слідство перевіряє алібі двох затриманих у цій справі (з Інтернету).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ім [лат] alibi • доводити своє ~ to establish (prove) one's alibi • з'ясовувати чиєсь ~ to establish (prove) smb's alibi • мати ~ to have an alibi • підготувати собі ~ to set up an alibi for oneself • представляти ~ to alibi; plead (raise) an alibi • відмова від ~ withdrawal of an alibi; withdrawn alibi • заява про ~ claim (disclosure, plea) of an alibi • беззаперечне ~ unquestionable alibi • вірогідне ~ plausible alibi • встановлене ~ established (proved) alibi • доведене ~ proved alibi • заперечене ~ questioned alibi • незаперечене ~ unquestioned alibi • неспростовне ~ irrefutable (unquestionable) alibi; [розм] airtight (ironclad) alibi • підтверджене ~ corroborated (substantiated) alibi • сумнівне ~ dubious alibi... смотреть
імен. незмін.алиби сущ. ср. рода неизм.¤ алібі в кого -- алиби у кого ¤ в чому -- в чем
невідм., с., юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
рос. алиби (від латин. alibi — в іншому місці) — 1. Доказ невинуватості підозрюваної у правопорушеннях особи, оскільки в момент правопорушення (скоєння злочину) вона перебувала в іншому місці. 2. Переносно — наявність беззаперечних доказів непричетності до певних протизаконних дій.... смотреть
невідм. юр.alibiвстановити чиєсь алібі — to establish smb's alibi
[alibi]с.alibi юр.
невідм. , с. , юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
а́лібі (від лат. alibi – в іншому місці) доказ невинності особи в злочині, оскільки вона в момент вчинення його перебувала в іншому місці.
алібі; с. (лат., в іншому місці) доказ непричетності особи до злочину, оскільки вона в момент вчинення його перебувала в іншому місці.
алібі ім. alibi; excuse; cover story;встановлювати \~ establish alibi; мати \~ have an alibi; надавати \~ alibi;
А́лібі (лат.), не відм.
Доказ відсутності певної особи на місці злочину у час його скоєння.
доказ відсутності певної особи на місці злочину у час його скоєння.
а́лібі іменник середнього роду
нескл. сущ.; с.; юр. алиби
lat. alibieалиби
Alibi
Alibi
Alibi
ალიბი
Алиби