ВНА́ДНО (УНА́ДНО), пред.
Про велике бажання зробити що-небудь.
– Та вбив би такого на місці або спалив к чорту, щоб знав як! – погарячився котрийсь із молодих. – Щоб і іншим не було внадно (А. Головко);
Коли б її воля, вона б створила для цих виродків, цих вандалів резервації .. Вона б їх ізолювала від суспільства .. і лякала б ними дітей, щоб не було унадно іншим... (Г. Тарасюк).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»