АБРУПТИ́В, а, ч., лінгв.
Проривний приголосний звук, під час вимовляння якого разом із зімкненням у роті утворюється друге зімкнення гортані між зв'язками.
Для фонетики картвельських мов характерне протиставлення трьох рядів шумних приголосних – глухих, дзвінких та абруптивів (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
(от латинского abruptus — резкий, отрывистый) смычный согласный звук, при произнесении которого в гортани между связками образуется смычка. При ... смотреть
абруптив сущ., кол-во синонимов: 1 • звук (90) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: звук
-а, ч. Проривний приголосний звук, під час вимовляння якого в гортані між голосовими зв'язками постає змикання.
імен. чол. роду
-а, ч. Проривний приголосний звук, під час вимовляння якого в гортані між голосовими зв'язками постає змикання.