ҐЕЛҐОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ҐЕЛҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Підсил. до ґе́лґати 1; ґелкотати, ґеркотіти.
А по дворах розпачливо кудкудакали кури, ґелґотіли гуси (З. Тулуб);
Гусак ґелґоче, витягує довгу шию (О. Донченко).
2. перен., розм. Те саме, що ґе́лґати 2; ґерґати.
Треба руки прикладати, а не дарма ґелґотати (примовка);
На тім кінці столу жінки голосно ґелґотіли (А. Головко);
Десь останні торохтіли за горбом в пітьмі обози, і незвично ґелґотіли язики чужі на розі (М. Рудь);
З ранку й до ночі .. ґелґотали перекупки (О. Гончар).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-очу, -очеш, ґелґотіти, -очу, -отиш, недок. 1) Підсил. до ґелґати. 2) перен., розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміло розмовляти; галасувати.
ґелґота́ти[ґеилґотатие]-ґоучу, -очеиш; нак. -очи, -ґоуч'іт'
-очу, -очеш, ґелґотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Підсил. до ґелґати.2》 перен. , розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміло розмовляти; галасувати.
Ґелґота́ти, -ґочу́, -ґо́чеш, -ґо́чуть і ґелкоті́ти, -ґочу́, -ґоти́ш, -ґотя́ть
【未】 (鹅) 叫
{ґеилґота́тие} -ґоучу́, -о́чеиш; нак. -очи́, -ґоучі́т.
(про гусей) to cackle
ґелґота́ти дієслово недоконаного виду
усилит. см. ґелґати