ЯРИЙ

Я́РИЙ¹, а, е.

1. Який дає урожай в рік посіву, однорічний (про сільськогосподарські культури).

Забув Федір, що .. на полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Панас Мирний);

Горох .. є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових і технічних культур (з наук. літ.);

// у знач. ім. я́рі, я́рих, мн. Те саме, що ярина́ 1.

Щоб добре вродили і ярі, треба вчасно підняти зяб, внести добрива, заздалегідь закріпити площі під технічні культури за ланками (з наук. літ.);

На горбах озимина померзла, і сівба ярих теж велась всліпу. “Як не впадуть дощі – пропаде зерно”, – журився Оксен (Григорій Тютюнник);

// Який народжується, виводиться весною; молодий.

За ним [Б. Хмельницьким] козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть (з думи);

Я коза ярая (Номис).

2. Уживається як складова частина деяких ботанічних та зоологічних назв, термінів.

Ярий ріпак – медоносна рослина (з наук. літ.);

Яра блекота – це польовий бур'ян (з наук. літ.);

Яра муха.

Я́РИЙ², а, е.

Те саме, що яскра́вий 1, 2.

Швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим огнем (І. Франко);

Коли під'їжджали [Юлія і Базрич] до Харкова, у вікна вагона бризнув ярий багрянець – сходило сонце (Л. Дмитерко);

З-за обрію сонце поволі, Мов огненне коло, підводиться чисте і яре (Л. Первомайський);

– Буду ждати-виглядати, Буду працювати, Буду хустку ярим шовком Тобі вишивати (М. Рильський);

Щедрої осені на Терноградщині ярим золотом палають дрімучі ліси (В. Собко);

// Яскраво-зелений.

“Ой, коли б ти, дівчинонько, Тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці Яра рута зійшла!” (з народної пісні);

Море .. переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Леся Українка);

– Я його [зернятко] посадила, і з нього за кілька літ виросла оця могутня яра верба (А. Шиян);

// Світлий, прозорий.

Ой зсучу я яру свічку та й пущу на річку (П. Чубинський);

Нас бджілка премудра навчила, Як світло здобути вночі, І з ярого воску зліпили Ми свічку, ми свічку собі (І. Кочерга);

В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах).

Я́РИЙ³, а, е.

1. Який виражає сильний гнів, злобу; лютий.

Сам Турн стоїть ні в сих ні в тих; Скрізь ярим оком окидає, Енея з військом уздріває І репетує до своїх (І. Котляревський);

// Сповнений гніву, обурення; шалений.

Далекі відблиски заграв Тривожать душі благородні; Бійців тривожать, що в огнях Не знали страху та зневіри, – Поцілувавши рідний стяг, В бої несли мечі, і ліри, І яру мсту несли в душі (М. Нагнибіда);

// Палкий, пристрасний.

А князь наче бог війни! Куди ступить – стеле трупи, – Половчанок то сини, – А у сво́їх в тяжкій хвилі, Сам незломний, повний сили, Ярим словом серце гріє (І. Франко);

Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [на сторожі] міцно ти стоїш, стріли сиплеш на ворожі лави, об шоломи шаблею гримиш (Н. Забіла).

2. Надмірний у своєму вияві.

Андрія Івановича .. розбирав ярий сміх (Ю. Смолич);

// Дуже сильний (про явища природи); бурхливий.

Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Ю. Збанацький);

Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (М. Стельмах);

// розм. Який має небагато років, не досяг зрілого віку; молодий (про людину, тварину).

Я коза ярая (Номис);

Яра пчілка (Сл. Б. Грінченка).