ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч.
1. Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.
Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в'язниці (І. Франко);
Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Збанацький);
Вислухавши, як водиться, донесення стражника про суть провини того чи іншого шахрая, пристав зупиняв на винуватцеві свій важкий олив'яний погляд (О. Гончар);
// чого. Той або те, хто (що) є причиною чого-небудь.
Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка – наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський);
Люди завжди шукають винуватця свого нещастя, хай це буде і любима людина (В. Гжицький);
Тютюн – винуватець не лише злоякісних новоутворень, а й хвороб легенів, судин і серця (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Боржник.
І прости нам довги наші, як ми прощаємо винуватцям нашим (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ за... смотреть
винува́тець[виенуватеиц']-ац':а, ор. -ац:еим, м. (на) -ац:еив'і/-ац':у, мн. -ац':і, -ац':іў
-тця, ч. 1) Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого-небудь. 2) діал. Боржник.
-тця, ч. 1》 Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь.|| чого. Той, хто є причиною чого-небудь.2》 діал. Боржник.
імен. чол. роду, жив.виновник
[wynuwatec']ч.sprawca
【阳】1) 肇事着; 发端者2) 方 债务人, 负债者, 债户
хохл. (віновнік) провинця
Culprit; guilty person, delinquent; жарт. author, begetter
(той, що провинився в чомусь) боржник, призвідник, розм. призвідця, у знач, ім. винний, винуватий.
провинник, р. провинець, як ім. ВИННИЙ; (боргу) боржник; (аварії) спричинник, призвідник.
{виенува́теиц} -а́ц:а, ор. -а́ц:еим, м. (на) -а́ц:еиві/-а́ц:у, мн. -а́ц:і, -а́ц:іў.
Винува́тець, -ва́тця, -тцеві, -ва́тцю! -ва́тці, -тців
ім (провинець) culprit; initiator • ~ злочину initiator of a crime
винува́тець іменник чоловічого роду, істота
1) виновник 2) обл. должник
винуватець див. винний
винуватець, -тця
author, causer