ЯДУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий.
Ядучий дим стелився над степом (А. Шиян);
Вечеря затягнулася, надворі споночіло, а господарі й урядники їли, пили, смалили ядучий тютюн (М. Олійник);
Максим схлипував на плечі у Романова, жадібно вдихаючи запах шинелі друга, що гостро пахла тютюном і порохом, димом польового багаття і ядучим духом карболки (Н. Рибак);
Дим в'їдався в очі, дряпав горло – все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович);
Синій дим перегару солярки заволікав ядучою хмарою потривожені поля (І. Цюпа);
// рідко. Те саме, що отру́йний 1.
Всі виходи вони замурували Цементом наглухо... Пустили газ ядучий, Та ми сміливі, кажуть, і живуч,. Ми йшли вперед і не вмирали (Л. Забашта);
// Сильний, дошкульний, різкий, холодний.
Ядучий вітер вичавлював з очей сльози (Н. Рибак);
Бійтесь дощів осінніх! Вони ядучі, брудні, вони псують ніжну шкіру в дівчат, псують одяг, і хутра, і стіни нових будинків (П. Загребельний);
// Викликаний чимсь їдким.
Він не міг вимовити й слова, бо зайшовся ядучим кашлем від самосаду (В. Кучер);
// З несвіжим, затхлим, важким для дихання повітрям.
Ні ядучих шахт отрута, Ні бездонних багнищ згуба, Ні безмовна пустка сіл, – Не згасили мрій і сил У народа-життєлюба (М. Бажан);
У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько);
// перен. Нестерпний, пекучий (про почуття).
Генеральний писар мовчки попивав вино. Злість ядуча смоктала серце (Н. Рибак);
Михайла Хоменка третій тиждень гризла ядуча нудьга (В. Кучер);
Він просто міркував сам із собою вголос, розбовтував ядучу гіркоту (С. Журахович);
// перен. Який сильно і неприємно діє на орган зору (про колір).
Криниці й водорозбірні колонки, дощаті ларки, пофарбовані в ядучі кольори (В. Кучер).
2. перен. Уїдливий, ущипливий, дошкульний (про слова, вирази і т. ін.).
Лікарка!.. Буде знищена разом з усіма. І разом з нею .. буде знищено все, що повідав їй, що кинув їй у формі ядучих слів з самого дна свого серця (Ю. Бедзик);
Невеличкий, рухливий, з розумним лицем, начитаний, з гострим ядучим язиком, він [Ашенбреннер] був, як кажуть, чоловіком, що за словом в кишеню не полізе (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нес... смотреть
-а, -е. 1) Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий. || рідко. Те саме, що отруйний 1). || Сильний, різкий, холодний. || Спричинений чимсь... смотреть
-а, -е.1》 Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач. ); їдкий.|| рідко. Те саме, що отруйний 1).|| Сильний, різкий, холодний.|| Спричинений чи... смотреть
(дим) їдкий, гризький; (газ) Р. отруйний; (вітер) дошкульний, щипучий; П. (біль) нестерпний, пекучий, (колір) різкий, крикливий; (вираз) УЩИПЛИВИЙ, жовчний, д. ядушливий.... смотреть
[jsiduczyj]прикм.jadowity
ад'єктив
едкий; (затрудняющий дыхание) удушливый ядучий біль — острая боль
яду́чий прикметник