ЯДУЧИЙ

ЯДУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий.

Ядучий дим стелився над степом (А. Шиян);

Вечеря затягнулася, надворі споночіло, а господарі й урядники їли, пили, смалили ядучий тютюн (М. Олійник);

Максим схлипував на плечі у Романова, жадібно вдихаючи запах шинелі друга, що гостро пахла тютюном і порохом, димом польового багаття і ядучим духом карболки (Н. Рибак);

Дим в'їдався в очі, дряпав горло – все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович);

Синій дим перегару солярки заволікав ядучою хмарою потривожені поля (І. Цюпа);

// рідко. Те саме, що отру́йний 1.

Всі виходи вони замурували Цементом наглухо... Пустили газ ядучий, Та ми сміливі, кажуть, і живуч,. Ми йшли вперед і не вмирали (Л. Забашта);

// Сильний, дошкульний, різкий, холодний.

Ядучий вітер вичавлював з очей сльози (Н. Рибак);

Бійтесь дощів осінніх! Вони ядучі, брудні, вони псують ніжну шкіру в дівчат, псують одяг, і хутра, і стіни нових будинків (П. Загребельний);

// Викликаний чимсь їдким.

Він не міг вимовити й слова, бо зайшовся ядучим кашлем від самосаду (В. Кучер);

// З несвіжим, затхлим, важким для дихання повітрям.

Ні ядучих шахт отрута, Ні бездонних багнищ згуба, Ні безмовна пустка сіл, – Не згасили мрій і сил У народа-життєлюба (М. Бажан);

У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько);

// перен. Нестерпний, пекучий (про почуття).

Генеральний писар мовчки попивав вино. Злість ядуча смоктала серце (Н. Рибак);

Михайла Хоменка третій тиждень гризла ядуча нудьга (В. Кучер);

Він просто міркував сам із собою вголос, розбовтував ядучу гіркоту (С. Журахович);

// перен. Який сильно і неприємно діє на орган зору (про колір).

Криниці й водорозбірні колонки, дощаті ларки, пофарбовані в ядучі кольори (В. Кучер).

2. перен. Уїдливий, ущипливий, дошкульний (про слова, вирази і т. ін.).

Лікарка!.. Буде знищена разом з усіма. І разом з нею .. буде знищено все, що повідав їй, що кинув їй у формі ядучих слів з самого дна свого серця (Ю. Бедзик);

Невеличкий, рухливий, з розумним лицем, начитаний, з гострим ядучим язиком, він [Ашенбреннер] був, як кажуть, чоловіком, що за словом в кишеню не полізе (з наук. літ.).