ЩОКА́, и́, ж.
1. Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи.
Молодиця сіла і журливо підперла рукою щоку (Панас Мирний);
Тамара ще більше змарніла, її худі щоки запали, на засмученому обличчі великі карі очі здавалися ще більшими (А. Хижняк);
Лейтенант обняв колгоспника за широкі плечі і поцілував у колючу щоку (П. Панч);
Заклавши полтиника за щоку, Донько з підстрибом гайнув ярмаркувати (О. Гончар);
* Образно. Євдоким через пліт поглядає на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло цвіте картопля, дрімає рожевий, з підмальованими щоками мак, і оживають у золотому клечанні похилі соняшники (М. Стельмах);
// Така частина морди, голови у тварин.;
// перев. мн. Зяброві кришки в риб.
– Про юшку можете прочитати в книжці “Старое житье”. Там описується, як Потьомкін варив юшку з аршинних стерлядей і судачих щік (П. Загребельний).
2. спец. Бокова, перев. плоска, поверхня якогось предмета, якоїсь деталі, частини пристрою, механізму.
Рейсфедер має дві щоки, відстань між якими регулюється гвинтом (з навч. літ.);
Вершник вихопив з піхов шаблю й з усього розмаху щокою шаблі вдарив дозорця по спині (Іван Ле).
О́чі (що́ки) позатяга́ло див. позатяга́ти;
Розгла́джувати / розгла́дити чоло́ (обли́ччя, ши́ю, що́ки і т. ін.) див. розгла́джувати;
Рум'я́нець (рум'я́нці) на всю що́ку́ див. рум'я́нець;
(1) Що́ки [аж] горя́ть (паша́ть) / зайняли́ся (спалахну́ли) – обличчя дуже почервоніло від яких-небудь почуттів (сорому, гніву, радості і т. ін.).
Вона почувала, що її щоки аж горять, аж пашать, усе тіло неначе в огні од неприємних згадок та од злості (І. Нечуй-Левицький);
Дивився на неї Яресько і любувавсь .. Розшарілась, щоки горять, а очі весь час сміються ясно, іскристо (О. Гончар);
Біжить назустріч дівча. Щоки пашать, очі горять – і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (М. Коцюбинський);
Засміялася Орися, і її очі бризнули такою веселістю, щоки так зайнялися збентеженою дівочою кров'ю, що Дорош теж посміхнувся (Григорій Тютюнник);
Валині щоки несподівано спалахнули (В. Собко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-и, ж. 1) Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи. || Така частина морди, голови у тварин. || перев. мн. Зяброві кришки в риб. 2) спец. Бокова, п... смотреть
щока́[шчока]-ки, д. шчоуц'і, зн. шчоку/шчоуку, м. (на) шчоуц'і, мн. щчокие, шч'ікобидв'і шчоки
ЩОКА́ (частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи), ЛИЦЕ́ перев. мн., ЛАНІ́ТА перев. мн., книжн. заст., поет. Щоки його позападали, рум'янець зник, н... смотреть
-и, ж. 1》 Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи.|| Така частина морди, голови у тварин.|| перев. мн. Зяброві кришки в риб. 2》 спец. Бок... смотреть
Cheek; тех. jawударити по щоці — to slap in the faceпоцілувати в обидві щоки — to kiss on both cheeks
[szczoka]ж.policzek анат.
своя́к з лі́вої щоки́, ірон. Нерідна, чужа людина. (Маруся:) Сват він мені чи брат, чи яка рідня?.. (Іван:) Та так, ніби свояк з лівої щоки… (М. Кропивницький).... смотреть
【阴】1) 面颊, 腮2) 技 (物体的) 侧面; 颚面; 钳嘴
імен. жін. родущека
{шчока́} -ки́, д. шчоуці́, зн. шчо́ку/шчоуку́, м. (на) шчоуці́, мн. щчо́кие, шчік оби́дві шчоки́.
-и ż policzek ударити по щоці uderzyć w twarz, spoliczkować
щока́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири щоки́
Щока́, -ки́, -ці́; що́ки, щік
Личко, личенько, личенятко
1) щека, поэз. ланита 2) спец. щека
Шчака
Kind
Joue
Kinn
Kind
техн. щека
шчака
шчака
ლოყა
Чільна поверхня арки, яка звичайно обробляється архівольтом або іншим декоративним елементом.
щека электродержателя
щека кулисы
щека лампы
щека тисков
Торцева стіна на кінці склепіння. Оскільки вона на сприймає навантаження від склепіння, то часто прорізається вікном або дверима.
щека щели