ШУКАННЯ

ШУКА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. шука́ти 1, 2.

Коли перо нарешті знайшлося, Антон Антонович так утомився шуканням, що про роботу не могло бути й мови (О. Полторацький);

Ірландський сетер наш за здобиччю гасав; Його, в залежності від наслідків шукання, То дурнем називав хазяїн полювання, То ніжно – “маладцом”... (М. Рильський);

В сценарії, як у віршах, треба бути завжди до краю вимогливим до себе у слові і разом з тим щедрим і винахідливим у шуканні несловесних виражальних засобів, часом не менш економних, яскравих, ніж слово (О. Довженко);

Потреба годувати велику кількість худоби примушувала монголів перекочовувати з місця на місце в шуканні доброго й багатого корму (з навч. літ.).

2. тільки мн. Прагнення до чогось нового, спроба знайти нові шляхи (в науці, мистецтві і т. ін.).

Пора в дорогу. В путь щасливу Нових незбагнених шукань (А. Малишко);

Жаданий світ науки, упертих, невтомних людських шукань з кожним днем тепер все ширше розкривається перед Валериком (О. Гончар);

Вивчаючи Тичину, заглиблюєшся в атмосферу сміливих, напружених і на диво молодих по духу творчих шукань (з наук. літ.);

Актор не може творити художній образ, покладаючись на каприз музи, не може очікувати моменту приходу натхнення. В творчому процесі, в шуканнях шляхів втілення художнього образу актор повинен знаходити творчу радість, вогонь натхнення (з мемуарної літ.).