ШПАРГАЛ

ШПАРГА́Л, а, ч., заст., розм.

Старий пописаний папір.

– Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби. Які тепер смирні та покірливі, що в мене воли в дворі; а піди поговори з їми в магістраті: там зараз покажуть тобі трухлий шпаргал із вислою печаттю! (П. Куліш);

// перев. мн., розм. Рукописи, записи.

– Ти дурнісінько тільки сидиш та нидієш над отими шпаргалами. Ти ніколи не будеш магістром, – дражнив Кованько (І. Нечуй-Левицький);

Як знайдеться зайвий час, то ще пориюся у своїх шпаргалах, може, ще що добуду, то теж зашлю (Панас Мирний).