ША́ФКА, и, ж.
Зменш. до ша́фа.
Експедиторка почала перебирати листи в шафці (І. Франко);
Почувши дзвін рейки, Олена відклала шитво, підійшла до посудної шафки, виймає тарілки, накриває на стіл (А. Головко);
Зберігати різці треба в інструментальній шафці, де в кожному відділенні має бути певний інструмент. Це допоможе в разі потреби швидко знайти його (з навч. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
[szafka]ж.szafkaтумбочка — szafka nocna
імен. жін. родушкафчик сущ. муж. рода
ша́фка[шафка]-фкие, д. і м. -фц'і, р. мн. -фок
-и, ж. Зменш. до шафа.
{ша́фка} -фкие, д. і м. -фці, р. мн. -фок.
-и, ж. Зменш. до шафа.
ша́фка іменник жіночого роду
Skåp
Skab
Skap
шафкашкафчик
კარადა