АКУЗАТИ́В, а, ч., лінгв.
Знахідний відмінок.
Знахідний відмінок, або акузатив, – відмінок, яким у мовах номінативно-акузативної будови позначається об'єкт дії (прямий додаток) (з наук. літ.);
Внеском у загальну теорію відмінків є теоретичне обґрунтування Є. Куриловичем і Е. Бенвеністом на матеріалі індоєвропейських мов похідності присубстантивного суб’єктного й об’єктного генітива від номінатива й акузатива (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
(лат.) лінгв. знахідний відмінок. Див. також: аблатив, вокатив, генітив, датив, елатив, ергатив, локатив, номінатив, партітив
Акузати́в, -ва, -ву (лат.) – знахідни́й відмі́нок
(грам.) знахідний відмінок
акузати́в [лат. (casus) accusativus] знахідний відмінок.
акузати́в іменник чоловічого роду
м.вини́тельный паде́ж
акузатив, -а