ШАРИТИ

ША́РИТИ, рю, риш, недок.

1. що. Шукати навпомацки.

Одчинив [Тимоха] скриню, недовго шарив, тягне мішок з грішми! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Раптом крутнулась [Марія], згадала, що світло засвітити треба. Шарила сірників на карнизі, а ніяк не знайде, – де вона заділа їх? (А. Головко).

2. чим, по чому і без дод. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи).

Він неспокійно ворушився на лаві, важко сопів, сідав і наслухав. Потому знову вкладався і лежав причаївшись, але раптом зривався і шарив по долівці рукою, поки не знаходив сокири (М. Коцюбинський);

Недбай ходив поміж партами й шарив під ними руками (С. Васильченко);

Вони [бандити] шастали скрізь, метнулись до скрині, почали грабувати добро, зривали з стін рушники, шарили руками за образами (І. Цюпа);

Надворі Пірат лютує на старців. А старці вже, чую, рипають у сінях і шарять по дверях, шукаючи клямку (О. Довженко).

3. кого, що, розм. Старанно шукати кого-, що-небудь.

– Бач! ми шукаємо, шаримо її, а вона он проходжується (Панас Мирний);

// Ходити десь, кидатися кудись, шукаючи.

Хома не лягав, шарив щось по хаті (І. Франко);

На селах часто шарили жандарми, все вивідували, все випитували (С. Чорнобривець);

// перен. Освітлювати, стежачи за чимсь, охороняючи щось (перев. про прожектори).

Рубали ніч прожекторів мечі – усе по морю шарили злобливо, настирливо (І. Гончаренко).

◇ (1) Ша́рити очи́ма – шукаючи кого-, що-небудь, пильно придивлятися, стежити.

Івась покрався сам. Бистро його очі бігали по траві, по будяках, він шарив ними і все подавався уперед (Панас Мирний);

В коридор .. вагона зайшов юнак із клунком і великим чемоданом і почав шарити очима по номерках на дверях (П. Панч).