ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Власт. чудакові; дивний, дивацький.
– Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (І. Нечуй-Левицький);
Колись навіть один пан, гостюючи у Лісовських, записував дещицю з його, Терентія, голосу. Чудернацький був пан, дивак та й годі (М. Стельмах);
І що в нього за натура така чудернацька – все зроблене здається легким і простим (В. Собко).
2. Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий.
– Гляньте на цього гіганта, – показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бедзик);
Фашистський літак зробив чудернацький стрибок, задер хвіст і полетів прямісінько в болото (О. Десняк).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ д... смотреть
чудерна́цький[чудеирнац'кией]м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і
-а, -е. 1) Власт. чудакові; дивний, дивацький. 2) Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий.
-а, -е.1》 Власт. чудакові; дивний, дивацький.2》 Незвичайний за формою, змістом; химерний, вигадливий.
1) (о человеке) чудаковатый; разг. причудливый 2) (о чём) странный, разг. чудной; (замысловатый) прихотливый, причудливый
ад'єктивчудный
див. витіюватий; дивак; химерний
Strange, comical, odd; queer, quaint
{чудеирна́цкией} м. (на) -кому/ -кім, мн. -кі.
Чудерна́цький, -ка, -ке
dziwny, dziwaczny; komiczny
чудерна́цький прикметник
д! ДИВНИЙ.