ЧОРНОКНИЖНИК

ЧОРНОКНИ́ЖНИК, а, ч., заст.

Той, хто займається чорнокнижництвом; чаклун.

Іван простягав руку у сю скуту зимою безлюдність і кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів (М. Коцюбинський);

Мати ненавиділа діда і вважала його за чорнокнижника (О. Довженко);

“Фауст” Гете, який виник з народних сказань про вченого-чорнокнижника, узагальнює найбільші досягнення філософської думки свого часу (М. Рильський);

* У порівн. Аж дивно стало моєму козакові, що то чоловік зможе, як захоче! Химерний той Іванець морочив голови людськії, мов не своєю силою: мов який чарівник-чорнокнижник, ходив він поміж миром, сіючи свої чари (П. Куліш).