ЧОЛОВ'Я́ГА, и, дав. і місц. зі, ч., розм.
1. Збільш. до чолові́к 1.
До кабінету зайшов високий, дебелий чолов'яга у білому халаті (Л. Дмитерко);
Артур мав низький глухуватий голос, що так не пасував до його дебелої статури зрілого чолов'яги (А. Хорунжий);
Фан Савич, високий, з офіцерською виправкою, худорлявий чолов'яга років п'ятдесяти з гаком, зовсім не був схожий на художника (Ю. Збанацький).
2. фам. (з відтінком доброзичливого ставлення). Те саме, що чолові́к 1, 3.
Еней, правдивий чолов'яга, Побачивши такий нелад, Що вража, зрадивши, ватага Послать фригійців дума в ад, Кричить: – Чи ви осатаніли! (І. Котляревський);
– Зять собі й нічого чолов'яга, але дочка моя вдалась лиха-прелиха... (І. Нечуй-Левицький);
Карпенко – славний чолов'яга, він увесь – як на долоні, й крихти за душею не втаїть (Є. Гуцало).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ЧОЛОВІ́К (особа чоловічої статі), ЧОЛОВІ́ЧИНА розм., ЧОЛОВ'ЯГА розм., МУЖЧИ́НА розм., ДЯ́ДЬКО розм., ДЯ́ДЯ розм., ДЯ́ДЬО розм., МУЖИ́К заст., ХЛОП діал... смотреть
-и, ч., розм. 1) Збільш. до чоловік. 2) Те саме, що чоловік 1), 3)
чолов'я́га[чоловйага]-гие, д. і м. -йаз'і, ч.
[czoJow'jaha]ч.chłop розм.
імен. чол. роду, жив.
чолов'я́га мужчина, чоловік (м, ср, ст): Відвернулася від дверей, які, кланяючись, відчиняв якийсь чолов'яга у портієрській шапці (Ярославська)
-и, ч. , розм. 1》 Збільш. до чоловік.2》 Те саме, що чоловік 1), 3)
див. високий; людина; сильний
чолов'я́га іменник чоловічого роду, істота розм.
Мужчина, людисько, людець
{чоловйа́га} -гие, д. і м. -йа́зі, ч..