ЧЕРКНУТИ

ЧЕРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, чим.

1. Однокр. до черка́ти 1, 3.

Христина .. зміряла блискавичним поглядом парубка і кинулась бігцем од нього, ось з розгону черкнула підківками лід і, вигинаючись, виписала ними перше півколо (М. Стельмах);

Постать пройшла на середину хати, зупинилася, потім черкнула сірником, скерувавши світло на ліжко (Ірина Вільде);

Сонце, черкнувши скісними променями буйну парость, спалахувало на росинках (з газ.);

Пароплав раптом черкнув об щось кілем, втратив хід і широким рухом повернувся носом проти течії... (Ю. Яновський);

Лише краєчком черкнула Зінька Єгорові санчата, і він перекинувся в сніг (А. Шиян);

В одному з боїв Ганну було поранено – черкнуло кулею в голову (О. Гончар);

Черкнув [кібець] об стерню крилами – і знов – фур!.. (А. Головко);

Шуліка полетів далі, несподівано шугонув униз, черкнув води, і в гострих кігтях хижака повисла надійно затиснена жаба (А. Шиян);

– Зробимо так: ти, Марійко, купиш .. і подаси дідові булку, а як дід ховатиме її в торбу, ми вдвох з Дмитриком .. черкнем ножем по мотузці... (М. Коцюбинський);

Замовк дід. Трохи згодом прокашлявся та й знову почав: –.. Грішні ми, прокляті душі! Ми не тільки над скотиною знущаємося, – ми й свого брата часом черкнемо... (Панас Мирний);

– Та чого там! – чухав голову Василь. – Можна піти до їдальні, я напишу заяву голові комуни, а він черкне резолюцію завідуючому їдальнею, то вони нагодують тебе як мого гостя (О. Бердник);

Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко);

Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні! Черкніть для охоти вина! (С. Руданський).

2. розм. Ударити кого-небудь або ким-небудь об щось.

– Еге! ти ще й спинаєшся проти мене! – заговорив Антосьо і так черкнув тим об землю, аж загуло (А. Свидницький).

3. без дод., фам. Швидко податися куди-небудь; чкурнути.

Прийшла [Юнона], Ірисі підморгнула, Черкнули разом в хижу вдвох (І. Котляревський);

Нехай вони й дізнаються, Та тільки не зразу; А я черкну, як ластівка, Та до перелазу (Я. Щоголів).

4. розм. Кинути, шпурнути.

Так черкнув ним [хлопцем] об землю, що аж загуло (Сл. Б. Грінченка);

Як черкнув мене вгору, то я фуркнув як з лука (Марко Вовчок).