ЧАКЛУН

ЧАКЛУ́Н, а́, ч.

1. Той, хто займається чаклунством.

В селі дехто діда зве чаклуном, але це брехня, бо він до церкви ходить (М. Стельмах);

Наприкінці 70-х, особливо на початку 80-х, у нашому суспільстві посилилась тяга до окультизму. З'явились ворожки, провидці, контактери, чаклуни, яновидці і просто шахраї [..] (Б. Олійник);

* У порівн. Петро Іванович говорив про себе, а людям здавалося, що він, як той чаклун, зумів відгадати їхні помисли і говорить про них (М. Ю. Тарновський);

// нар.-поет. Казковий персонаж, який впливає магічними діями на природу й людей; чарівник.

Раз у раз пригадувалося їй чудове “Лебедине озеро” і красуня-дівчина, яку злий чаклун перетворив на лебедя (Н. Забіла);

– Бачать втікачі, що води в морі стало вдвоє менше, і почали благати чаклуна, що пролітав на чарівному килимі: – Врятуй нас, великий чарівнику. Віддячимо тобі вдесятеро (З. Тулуб).

2. перен., розм. Про людину, яка робить усе надзвичайно вміло, вправно.

Режисер – цей чаклун фільмування – замислився надміру (Ю. Яновський);

Вишивки, [..] дивовижні вироби золотоковачів і різьбярів по сріблу, східних чаклунів металевих візерунків, майстерність наших кружевниць, – [..] вся світова творчість народів планети відображає красу й розмаїття квітів та рослин (О. Бердник);

Лікар в очах хворої людини – добрий чаклун, який знає і що болить, і чому болить, і чим можна зарадити лихові (з газ.).