ХРАБРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., розм.
Намагатися перебороти в собі страх, розгубленість, набирати хорошего вигляду.
Турн скрізь бігав і храбрився І тішивсь, що врага настиг (І. Котляревський);
[Бебех:] Чи не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара баба? Тільки що храбрився, а теперечки й слиниш (О. Стороженко);
– А я б на вашім місці, – храбрився дід, – узяв би та й зробив! (Остап Вишня).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: храбрившись, храбрячисьхрабритьсяДеепричастная форма: храбрившись, храбрясь
-рюся, -ришся, недок., розм. Намагатися перебороти в собі страх, набирати хороброго вигляду.
-рюся, -ришся, недок. , розм. Намагатися перебороти в собі страх, набирати хороброго вигляду.
храбри́тися дієслово недоконаного виду розм.
= храбрувати, = храбруватися храбриться