ХОВРАХ

ХОВРА́Х, а́, ч.

Невелика тварина родини білячих, поширена в Європі, Азії та Північній Америці; завдає великої шкоди посівам.

Старшому Бог у всьому помагає: посіє пшеницю, то вона виросте заввишки з чоловіка і по четверті з копи зерна дасть; а у меншого – або градом виб'є, або ховрах понівечить (О. Стороженко);

Польові миші, ховрахи і хом'яки тягли зерно одним їм відомими стежками і ходами під землею, де влаштовували цілі комори запасів на зиму (О. Іваненко);

Жирні, відгодовані ховрахи бігають по полю, інколи зупиняються на горбиках, щоб свиснути (В. Собко);

* У порівн. Імлистими ранками, коли ворог пострілював навмання, піхотинці вилізали з своїх глеюватих окопів, як ховрахи (О. Гончар);

– Тихо́ Тихо... Коли, бачу, вискочила з хати Юхимиха, глянула туди-сюди. А потім рукою знак подає. Висунувся тоді Ступчак, мов ховрах із нори (С. Журахович).

△ (1) Крапча́стий ховра́х – дрібна короткохвоста тварина цієї родини, яка відзначається виразною плямистістю хутра; один з видів цієї тварини, поширених в Україні.