ХО-ХО́¹, ХО-ХО-ХО́, виг.
Звуконаслідування, що передає сміх.
Хо-хо! Той Оверко [собака] не може без штук. Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (М. Коцюбинський);
– Хо-хо! Значить, живемо, хлопці! Це ж із дому, мабуть, харчів і Яшкові передали (А. Головко);
– А що йому [панові] лишилось робити: вночі – за скарбницю та й чкурнув аж за границю. – Хо-хо-хо, далеченько гайнув! (М. Стельмах);
“Ха-ха-ха” сміявся один чаклун. “Хо-хо-хо” – вторив йому другий. Анжела більше не побачить свого камінця (з казки).
ХО-ХО́² див. хо.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
1) Орфографическая запись слова: хо-хо2) Ударение в слове: хо-х`о3) Деление слова на слоги (перенос слова): хо--х4) Фонетическая транскрипция слова хо-... смотреть
и хо-хо-хо́, междом.Употребляется звукоподражательно для обозначения громкого смеха, хохота.— Хо-хо-хо! — захохотал околоточный. М. Горький, Трое. Дядя... смотреть
А хо-хо (ху-ху) не хо-хо? Разг. Шутл. Форма вульгарного отказа: не много ли хочешь? Флг., 378; Б., 10; Мокиенко, Никитина 2003, 354.
Ударение в слове: хо-х`оУдарение падает на букву: оБезударные гласные в слове: хо-х`о
хо-х'о, неизм.
хо-хо, хо-х′о и ХО-ХО-ХО, межд. звукоподр. Воспроизведение смеха, хохота.
частицахо-хо
часткахо-хо
ХО-ХО и ХО-ХО-ХО, межд. звукоподр. Воспроизведение смеха, хохота.
хо-хо́ вигук незмінювана словникова одиниця рідко
хо-хо хо-х`о, неизм.