ХАЗЯЇН

ХАЗЯ́ЇН, а, ч. (мн. хазяїни́, і́в і хазяї́, ї́в).

1. кого, чого і без дод. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або громадського володіння; господар (у 2 знач.).

– Хто хазяїн цього виноградника? – питає вдруге Тихович. – Замфір Нерон (М. Коцюбинський);

– Хазяї фірми, пани акціонери, повтікали геть, аби доживати віку десь по закордонних віллах (О. Гончар);

В поодиноких крамницях позіхають від нудоти й лупають очима на невідомого перехожого прикажчики або сам хазяїн-купець (З. Тулуб);

* Образно. Тінь Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні – труситься, мов од холоду (Панас Мирний);

* У порівн. Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед (Марко Вовчок);

// Приватний наймач робочої сили.

Соломії сьогодні щастило. В булгарина [болгарина] не робили, бо було якесь місцеве свято, і вона пішла в горниці до хазяїна прохати за Остапа (М. Коцюбинський);

Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Панас Мирний);

// Підприємець, капіталіст.

Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник – перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний);

// Селянин-власник, який має землю і необхідні знаряддя праці.

Хазяїн сіяв овесець; Була у його [нього] нивка невелика (Л. Глібов);

До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн... (Т. Шевченко);

Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб (Марко Вовчок);

– Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружини, своє кубло звисти [звити] (Панас Мирний);

– Ти знаєш, за що я тебе вбиваю?.. – Бо мій рід – хазяї, а ти – гнида. – Ні, Карпе, – відставив ногу Чугай і посміхнувся. – Бо ти світ чорниш, а я хочу, щоб на ньому було світло (Григорій Тютюнник).

2. Той, хто займається господарством, веде господарство; господар (у 1 знач.).

Без хазяїна й двір плаче (Номис);

Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний);

// Той, хто добре веде господарство, вміло керує виробництвом і т. ін.

Де хазяїн походить, там сто кіп уродить (прислів'я);

– Поки в тебе на рахунку не лежатиме тисяч двісті і люди не одержать хоч по кілограму на трудодень – не хазяїн ти (Ю. Мушкетик).

3. Господар дому, глава сім'ї (що до гостей, відвідувачів тощо).

Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати, Прищурившися під вікном (І. Котляревський);

Тепер вже ціла родина – Софія Петрівна, Антоша і Ліда – покидали свої місця і встали за плечима хазяїна дому (М. Коцюбинський);

В хаті він єдиний мужчина, і його обов'язок дбати про добробут сім'ї. Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (О. Гончар);

// Чоловік (у 2 знач.).

– Я сама в хаті, зоставайся в мене за хазяїна (І. Нечуй-Левицький);

Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже .. Чужі люди, внесли господаря в хату і на лаву поклали (Григорій Тютюнник);

// розм. Звертання до чоловіка як глави дому, господарства.

– Ой хазяїне, хазяїне мій! Гляди лишень, щоб ти часом не прохазяйнував своєї долі, – сказала Соломія і важко зітхнула (І. Нечуй-Левицький).

4. кого, чого, який і без дод., перен. Той, хто має владу над ким-, чим-небудь, розпоряджається кимсь, чимсь; володар.

Джузеппе співає. Він тут [на морі] більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (М. Коцюбинський);

[Аркадій:] У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт .. Павло Семенович Берест – хазяїн нашого міста (О. Корнійчук);

Віче в Новгороді мало більше сили, ніж в інших містах, але хазяями на вічі були бояри, які верховодили всіма справами (з навч. літ.);

Український народ став хазяїном своєї землі і своєї долі (з газ.);

// Той, хто оселився, розмістився десь (про тварину).

Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (М. Рильський);

Зараз цей великий і гидкий краб був єдиним хазяїном яхти, рульової рубки (В. Собко);

// розм. Керівник підприємства, колективу.

На сцені з'являється хазяїн знімальної групи – адміністратор (Ю. Яновський).

5. біол. Організм, в якому або на якому живе паразит.

Для повного розвитку деяких найпростіших необхідна наявність проміжного хазяїна, в тілі якого паразит розвивається (з навч. літ.).

◇ Сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.) див. сам;

(1) Хазя́їн свого́ сло́ва – той, хто завжди здійснює те, що обіцяє.

Нас лякає те, що ви не хазяїн свого слова, у вас нема почуття гідності, і ви не знаєте, що таке пошана до самого себе (О. Довженко).