АКРЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. У міжнародному праві – сукупність дій, пов'язаних із призначенням і вступом на посаду голови дипломатичного представництва або постійного представника держави при міжнародній організації.
Акредитація включає акт вручення відповідному органові або офіційній особі держави, яка приймає, документа, що засвідчує наявність повноважень певної особи представляти одну державу в іншій (з мови документів).
2. Практика визнання відповідним органом або організацією права журналіста на одержання певної інформації та сприяння в її одержанні.
Роботу з організаційного забезпечення акредитації та ведення реєстру акредитованих представників ЗМІ здійснює управління внутрішньої політики (з мови документів).
3. Процедура визнання або підтвердження державними органами компетентності організації виконувати роботи в певній сфері.
Атестація здійснюється шляхом перевірки відповідності певної організації встановленим критеріям акредитації (із журн.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
АКРЕДИТАЦІЯ (лат. accredere — довіряти) означає ставати на посаду; або офіційне визнання тимчасового статусу офіційного дипломатичного представника дер... смотреть
-ї, ж. 1) Офіційний дозвіл, що видається кому-небудь державним органом на дипломатичне представництво, участь у якій-небудь міжнародній організації і ... смотреть
рос. аккредитация (від латин. accredo-довіряю) — 1. У міжнародному праві — сукупність дій, пов'язаних з призначенням і вступом у дію (на посаду) постійного представника держави, глави дипломатичного представництва у певній державі чи міжнародній організації. 2. У журналістській практиці — офіційно надане журналістам право брати участь у прес-конференціях, бути спостерігачами на конференціях, зборах, з'їздах, сесіях парламенту тощо.... смотреть
-ї, ж. 1》 Офіційний дозвіл, що видається кому-небудь державним органом на дипломатичне представництво, участь у якій-небудь міжнародній організації і ... смотреть
акредита́ція (франц. accreditation, від лат. accredo – довіряю) у міжнародному праві – сукупність дій, пов’язаних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях.... смотреть
акредитація; ж. (фр., від лат., довіряю) юр. акредитування; у міжнародному праві - сукупність дій, пов'язаних з призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях.... смотреть
Accreditationакредитація журналістів — accreditation of journalistsодержувати акредитацію — to obtain accreditation
(від фр. accrediter та лат. accredetere - довіряти) процедура офіційного визнання статусу соціокультурного навчального закладу відповідного рівня та спрямування реалізованих ним програм... смотреть
акредита́ція[акреидиетац'ійа]-йі, ор. -йеійу
(англ. ассreditation) процедура призначення на посаду голови дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях.... смотреть
[akredytacja]ж.akredytacja
імен. жін. родудипл.аккредитация
акредитаці|я ім. accreditation;отримати \~ю to obtain accreditation; подовжувати \~ю to prolong асcreditation;
Вступ на посаду дипломатичного представника у певній країні чи міжнародній організації.
вступ на посаду дипломатичного представника у певній країні чи міжнародній організації.
accreditation, accrediteeing, letter of accreditation
акредита́ція іменник жіночого роду
{акреидиета́ційа} -йі, ор. -йеійу.
ім [дип] accreditation