ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́гартувати.
Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (О. Гончар).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигартувати.
ад'єктивзакаленный
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до вигартувати.
ви́гартуваний дієприкметник