ТАБІРНИК

ТА́БІРНИК, а, ч.

Той, хто перебував в таборі (у 1–4 знач.).

– Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору... (Ю. Яновський);

Потайки [дівчата] підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (О. Гончар);

Не досить тверда дисципліна та слабка охорона табору призвели до того, що табірники почали як по одному, так і групами ходити по селах, по дорогах у пошуках пригод (Є. Шморгун);

Потім вони плентались вдвох туди, де стояла мовчазна шеренга табірників (Ю. Щербак).