СХАРАПУ́ДИТИ, джу, диш, док., кого, розм.
Викликати переляк, страх; налякати.
– Це ти, козачко, схарапудила мого коня? – крикнув Єремія (І. Нечуй-Левицький);
Лаврін рвав траву, листя з дерев – жеребець не давався. Видно, мав норов, а може, його схарапудили чужинці (Ю. Мушкетик).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., Ж... смотреть
-джу, -диш, док., перех., розм. Викликати переляк, страх; налякати.
-джу, -диш, док. , перех. , розм. Викликати переляк, страх; налякати.
схарапу́дити дієслово доконаного виду розм.