СТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним.
Згас очей молодечий промінь, Обірвалась мережа днів, Тільки зірки червоний пломінь На тій касці не стуманів (А. Малишко);
// перен. Стати похмурим, втратити блиск.
Обвів очима ще раз порожні скрині, мішки посеред хати... Очі стуманіли Рудикові (Г. Косинка).
2. перен., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти щось.
Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І. Франко);
Порожність в голові, і розум стуманів Од невтихаючого горя (Б. Грінченко);
– Сто рублів даси? – Що ти, стуманів! Дорого (В. Козаченко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́... смотреть
-ію, -ієш, док. 1) Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним. || перен. Стати похмурим, втратити блиск. 2)... смотреть
-ію, -ієш, док. 1》 Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним.|| перен. Стати похмурим, втратити блиск.2... смотреть
1) затуманиться; отуманиться (слегка) 2) перен. разг. одуреть; очуметь
див. зникати
Стумані́ти, -ні́ю, -ні́єш
стумані́ти дієслово доконаного виду