СТРІЛЯТИ

СТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко СТРІ́ЛИТИ і СТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док.

1. Робити постріли.

Панії стріляли навмання, не націлюючись, і не потрапляли в дичину (І. Нечуй-Левицький);

У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко);

Василь стрілив. Лиш хвоя посипалася з ялиці, а Іванові нічого не сталося (Ю. Федькович);

Він видер мерщій у джури .. важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко);

І перший стрелив на Троянців, Гиллипенка на смерть убив; А сей був родом із Аркадців, То земляків на гнів підвів (І. Котляревський);

// розм. Здавлюючи між пучками що-небудь слизьке, з силою випускати його.

Уявляється йому, як вони з Марком ідуть з роботи і їдять кавуна, .. обом по бородах тече солодкий холодний сік, вони стріляють один в одного червоними зернятками і сміються (Григорій Тютюнник);

Матрос .. стріляв блискучим кавуновим насінням, наче дробом з рушниці (І. Микитенко);

// тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в ціль.

Єремія сам вчив своє нове військо, показував, як .. гарцювати на конях, вчив стріляти й потрапляти та влучати в ціль (І. Нечуй-Левицький);

Тадик вивчив повадки звірів, умів .. майстерно здирати шкуру, добре правив собаками, влучно стріляв (Григорій Тютюнник);

// Бути в дії, виконувати свої функції, діяти (про вогнепальну зброю).

Стріляли кулемети, прожектори сікли туман, спалахувало і захлиналось “ура” його товаришів, вони атакували берег (Ю. Яновський);

Здалеку, з-поза річки, стріляла гармати (О. Довженко);

Десь дудонів кулемет, стріляли міномети (Григорій Тютюнник).

2. тільки недок., кого. Убивати з вогнепальної зброї (тварин, птахів).

Жінка схопила його за руку: – Устрель сю пташку, Тимоше! – каже, а сама побіліла. – А нащо я маю безневинну щебетушечку стріляти? (Марко Вовчок);

– А що як сюди набіжать вовки та кабани? – крикнула сполохана панна Варвара. – То ми їх будемо стріляти, – промовила Гризельда (І. Нечуй-Левицький);

// Розстрілювати кого-небудь, позбавляти життя стрілянням.

– Ми оглянули увесь пароход, бачили масу гармат, .. аж прикро було дивитись, що стільки то всього того видумано і нагромаджено, щоб стріляти людей... (Леся Українка);

Знов офіцер подав команду, – і опустились дула вниз. “Стрілять тебе я тут не стану, ти ще згодишся нам, сміття!” – сказав сотенний (В. Сосюра);

[Хлопчик:] Я буду моряком, одягну безкозирку, кльош, тут маузер, і контру буду я стрілять... (О. Корнійчук).

3. перен. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на постріли.

Стала стріляти крига на річці, глухо затріщала, набухаючи прибутною водою (О. Гончар);

Важко стріляючи вихлопною трубою і пускаючи клубки білого диму, автобус прогуркотів по бруку (Д. Ткач);

// Створювати схожі на постріли різкі уривчасті звуки, ударяючи по чому-небудь, хлопаючи, хльоскаючи чимсь.

По куширах стріляли хижі щуки І їжаки качались по траві (І. Вирган).

4. чим і без дод. Розлітатися, розсипатися дрібними частинками або краплинками.

Б'є, рубає кригу й Вутанька. Гострі крижані скалки залізом стріляють в обличчя (О. Гончар);

На стіл Устина подала сковороду з шматками .. сала, що у всі боки стріляло гарячими бризками смальцю (С. Чорнобривець);

// Раптово вириватися назовні.

Коли квас, перебродивши, починав стріляти, його виносили на лід (П. Панч);

// Раптово викидати з себе що-небудь, при натисканні порскати чимсь.

Солодкою була горілка дукача, але від закуски – порепаних огірків-жовтяків, що стріляли перестиглим слизьким насінням – навіть Мар'ян морщився (М. Стельмах);

Бальзаміни стріляють насінням;

// Випромінювати, поширювати від себе світло, промені і т. ін. (про джерела світла).

На темно-синьому полі неба огненне коло сонця грає, прище світом, стріляє довгим промінням (Панас Мирний);

[Річард:] Тут сонце стрелило промінням гострим і вмить русалки всі покам'яніли, бо їм не вільно глянути на сонце (Леся Українка);

* Образно. На розі невелика хатина. Осяйне віконце стріляє в провулок жовтими віхтями світла (О. Донченко).

5. перен., розм. Говорити голосно й швидко.

Гнат прикриває двері, стріляє, немов з гармати: – Район наказав нам переселяти хутори (Григорій Тютюнник).

6. тільки недок., перен., розм. Спрямовувати розмову, дію і т. ін. до певної мети; гнути.

Чи бач, куди вони стріляють! Продай їм свої добра [своє добро]! (І. Франко);

– У нашому кооперативі ніколи не було вонючих оселедців .. Це, може, десь було. Де правління, може, з крамарем – родичі або покумалися. – По хаті ще дужчий сміх – знати, куди Гордій стріляє: в Губаренка Гнида й кумував оце восени (А. Головко).

7. що і без дод., розм. Просити певну річ, гроші і т. ін.

Глянеш – Гриць там чи Захарко За цигаркою стріля. А й не знає, що цигарка Зросту й віку Одбавля! (Д. Білоус);

В Данила, скільки знав його Митя, ніколи не було махорки, він завжди “стріляв” на цигарку (Ю. Мушкетик).

8. безос., розм. Про відчуття раптового фізичного болю, кольки.

В ногу стріляло й стріляло вогнем, світ запливав жовтизною, і тільки мокрі гарячі плечі товаришів були йому ще єдиним опертям у житті (О. Гончар).

9. розм. Розпускати пагони, листки (про рослини).

Ростуть хліба, бринять сади навколо, Стріляє колос, бруниться гілля (І. Вирган).

10. за ким, розм. Залицятися до кого-небудь, упадати біля когось.

– Я зовсім не для того пішов, щоб стріляти за дівчатами... Мені хочеться поговорити з тобою про дуже серйозну справу, – сказав Петро (Ф. Бурлака);

// на кого. Поглядати із цікавістю.

[Орися:] А знаєш, голубко, я помітила, що він щось стріля на Мар'яну (С. Васильченко).

(1) Стріля́ти / стре́лити (стрі́лити) із лу́ка (рога́тки і т. ін.) – випускати стріли, камінчики тощо із лука, рогатки і т. ін.

◇ Ду́мка стре́льнула (рідко стрі́лила) в голові́ (в го́лову, до голови́) див. ду́мка;

О́чі стріля́ють див. о́ко¹;

(2) Стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х – затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні.

Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка);

Зчинилася справжня крутія, яка захопила семінарію, єпіскопа харківського і охтирського, відомство православної сповіді, урядників, .. Чи не забагато? Чи не стріляємо з гармат по горобцях? Власне, яких злочинів накоїв той вісімнадцятилітній семінарист? (М. Сиротюк);

(3) Стріля́ти слова́ми (відмо́вами):

а) влучно, дотепно відказувати чи закидати кому-небудь.

В'ються вони кругом панянок, .. ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний);

б) говорити поспіхом, скоромовкою.

– Пробачте, Артеме Петровичу, тисячу разів пробачте, що я так вдерся несподівано, – поспішливо стріляв словами гість (А. Хижняк);

(4) Стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) на кого, в кого, по кому і без дод.:

а) поглядати на кого-, що-небудь, виражаючи певні почуття, емоції.

Стріляючи очима поза вікна, на якусь мить вона затрималася легковажним поглядом на чорновусому козакові (О. Ільченко);

Антон стрельнув настороженим оком на Катерину (С. Чорнобривець);

Підперши кулаками боки, стригнула [Мар'я] очима по всіх: – А ви чого скалозубитесь? (Яків Баш);

б) (перев. недок.) кокетливо, грайливо позирати на кого-небудь, полонившись кимось.

Арістотель-мудрець по садочку гуля, – Бач, Аглая іде і очима стріля! (І. Франко);

Орися крутилася біля Сергія Золотаренка .. Так очима на нього і стриже (Григір Тютюнник);

– Ой, свекруха ж комусь попадеться, – одягаючись, сестра лукаво стрельнула оком в Данька (О. Гончар);

(5) Хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель – зовсім нічого не видно, дуже темно.

На землю злізла ніч. Хоч в око стрель тобі, так темно надворі (П. Гулак-Артемовський);

Іван, не кажучи й слова, подався до повітки. Тхнуло сухою прілістю й було вже тут темно, хоч в око стрель (Є. Гуцало);

Темний морок опустився на землю, й тут нічого не видно, хоч стрель у вічі (Панас Мирний);

(6) Хоч з гарма́ти (з гарма́т) стріля́й (гати́) – хтось нічого не чує (перев. про дуже міцний сон).

Спить, хоч з гармати стріляй (прислів'я);

Зварич пустив йому [Миколі] у вічі сніп світла з електричного ліхтарика. Той повернувся на інший бік. – Видно, що недавно з війни, – сіпав його Зварич. – Хоч з гармат стріляй (М. Івасюк);

– Хоч з гармат стріляй (М. Івасюк); От хропуть дядько з тіткою .. ! Ми встаємо й одягаємось. Тепер хоч з гармати гати – вони не почують... (В. Нестайко);

– Ото розіспалася, ледащо, – мовила з доброю усмішкою стара, помітивши, що її зусилля вже дали деякі наслідки, – буджу, буджу, а вона лежить крижем, хоч з гармати стріляй! (М. Старицький).