СТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш і розм. СТИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого.
Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити.
Піп сьогодні стидив його, що таке діло робиться без участі сільського вчителя (С. Васильченко);
Зануда.., обернувшись, почав стиха розмовлять зі старим дяком і вже більше не стидав Івана (І. Нечуй-Левицький);
Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́Т... смотреть
-джу, -диш і розм. стидати, -аю, -аєш, недок., перех. Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити.
[stydyty]дієсл.wstydzić
-джу, -диш і розм. стидати, -аю, -аєш, недок. , перех. Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити.
див. страмити, корити
див. соромити
стиди́ти дієслово недоконаного виду розм.