ВЕРЕДА́, и́, ч. і ж., розм.
Вередлива людина; той (та), хто вередує.
– Михайле, вставай! Чуєш! – Ді-і-ду, іще тро-о-шечки... – Вставай, вставай, дитя, не будь вередою. За спання не купиш коня (М. Стельмах);
Вечір каже: – І не жди, Не зайду до вереди. Він за стіл не вміє сісти, Дерунів не хоче їсти (П. Воронько);
Мала мама одинця, Одинця-мазунця. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда (Г. Бойко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
вереда сущ., кол-во синонимов: 1 • баламут (22) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: баламут
ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н ро... смотреть
корень - ВЕРЕД; окончание - А; Основа слова: ВЕРЕДВычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой∩ - ВЕРЕД; ⏰ - А; Слово Вереда содерж... смотреть
імен. жін. роду.. вередімен. чол. роду, жив.веред
-и, ч. і ж., розм. Вередлива людина; той, хто вередує.
вереда́ іменник чоловічого або жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири вереди́ розм.
-и, ч. і ж. , розм. Вередлива людина; той, хто вередує.
див. вередливий